Багате наше місто Рівне екзотикою! Не треба далеко мандрувати. От вийдіть з гідропарку попід мостом і пройдіться вздовж річки Усті до Басів-Кутського озера. Якщо ви з фотоапаратом, то тут роботи непочатий край.

Якщо ви з шашликами, то випалених місць для вогнищ там достатньо. Якщо ви з вудкою, то вже й не знаю. чи щось упіймаєте, хіба що ще позаторішнього черевика. Одним словом – екзотика по-нашому.

Два роки тому весною вже робила фоторозвідку цією місциною. Тоді вразила робота бобрів.

Вони там, ох скільки, дерев напиляли! Рибалки розповідали, що ранесенько бобер чітко в один і той самий час стрімко плив на роботу, а зовсім пізно повертався.

Людей бобер не любить. Не любить, коли втручаються в його життя, заважають йому дерева точити. А люди, вочевидь, не люблять ні бобрів, ні самих себе не поважають. Вони так захарастили узбіччя річки Усті всіляким непотрібом, що й бобри повтікали. 

У цьому році бобри вже не господарі Устенських хащ. Тут вже видно, що вже люди з пилами працювали. Все ж чиїсь руки до хащі таки дійшли.

А поруч з Устею, трохи нижче від елітних будинків, що на вул. Котляревського, ще більше екзотики. Там (розповіла мені жінка, котра городину садила) років із десять тому гарний луг був, а тепер болото, суха осока, сміття, – страшненько так.

Щоправда жінка та каже, що бачила, начебто на тому болоті лебеді білі з’явились. Я ж появи білих красенів не дочекалась, зате дику качку уздріла й на фото зафіксувала.

Ледь тримаються там місточки для рибалок, але й рибалок вже немає, бо немає й риби.

Одним словом, хто любить природні «цікавинки», вам сюди! Та й тим, хто шукає цікаві картинки для створення пригодницьких фільмів, хащі над Устею – саме те!

Фоторепортаж Галини ДАНИЛЬЧУК