Французькі багети із різною начинкою можна готувати і в Рівному
Автор : Олена Медведєва
Багети – це такий різновид хрумкого хліба, який, як тільки потрапляє до твоїх рук, відламується шматочками ще в машині і їсться разом з дітворою дорогою додому.
Чому він такий «магнітний»? Чим приваблює? Адже рецепт випікання французького багета настільки простий, що простішого вже просто не існує. Це без перебільшення. Чим він спокушує нас ще в пекарні? Запахом, своїм рум’яним носиком, який стирчить із довгого паперового пакета, крихтами, які хочеться злизати язиком, начинням?
Ви знаєте? Я – ні!
Тому сьогодні трішки поекспериментувала на кухні і спекла чотири французьких багети із різною начинкою. Перший – зі смаженими карамелізованими каштанами, просякнутими медом. Другий – із фуа-грою. Зізнаюся, трішки хвилювалася за нього. Адже фуа-гра фуа-грі різниця. Я не знала, як вона себе поведе в тісті при високій температурі, бо за своїм складом достатньо масна. Однак вона виявилася чемною і тісто не покинула.
Третій – з хамоном. Тут взагалі без проблем. Нарізала цей іспанський делікатес тонкими шматочками і занурила в тісто. А четвертий особливий – без нічого. Так буває. Однісіньке тісто.
Саме ж тісто для багетів я розчиняю на артезіанській воді із додаванням змеленого на млинку гарбузового зерня. Тоді хліб мені ароматом нагадує осінній ранок, який прокидається далеко за містом, у горах, і кутається в туман та ходить росами.
Дріжджі, просіяне пшеничне борошно вищого ґатунку, сіль, соняшникова олія.
Цього разу знаючи, що у неділю перещітиме дощ, я навмисне розчинила тісто на ніч. Щоб коли прокинуся, то вже не було можливості відмовитися від задуму. Інколи корисно так – ставити себе перед фактом.
Запікала в пергаментному папері, бо моя форма для багетів ще в дорозі. Перед тим, як покласти до духовки, посипала довгі хлібці борошном і порізала їх гострим ножем. Гарний візерунок вийшов.
Аромат хліба з’явився тоді, коли тісто в духовці «заговорило». Воно мовою запаху розповіло мені про те, як пахла пшениця в полі, якими емоційними були вітер та дощ. Потім, коли я вже відламувала (бо нечемно це - різати довготелесу хлібину) скоринку з фуа-грою, зрозуміла, що багет – чарівник. Він знає формулу смачного щастя. Знає і мовчить. Розмову ж заводить тоді, коли в тебе вже повен рот і ти не можеш відірватися від поїдання. Тому знову не встигаєш поставити йому найважливіше запитання – у чому секрет хліба - у силі, житті, любові?..
Мій сьогоднішній настрій творив якісний український мелос – музиканти гурту «Wszystko» на чолі з Зіновієм Карачем. Які вони віртуози – ці умільці-реставратори ретро-пісень. Їхня любов до українського простежується вже з перших нот. І це полонить. І надихає. І додає настрою. І дарує снагу пекти хліби.
«Та не будемо полохати мистецьку лагуну», - так висловився був Остап Дроздов про пісні цих львівських музикантів.
Нехай смачними будуть українська пісня та французький ретро-багет!
Джерело: RvNews
Що закупляє Рівненщина? Актуальний перелік тендерів за цей тиждень 
