Миттєво виникла ідея об’єднати усі найдошкульніші втрати у мій суб’єктивний перелік для рокерів з особливо витонченим смаком. А відтак, тримайте свіжу порцію ласощів для вух! І дрібку моїх скромних коментарів для післясмаку…

100 найбільших хітів україномовного рок-мейнстріму слухати тут: 100-81, 80-61, 60-41, 40-21, 20-01

Важка десятка першої двадцятирічки незалежності

«Шива завжди приходив перед тим, як світ мав от-от змінитися на краще і змінював його своїм танцем»… Наймедитативніша з робіт моєї улюбленої групи не увійшла на жоден з альбомів. Вона з’явилася  абсолютно несподівано, як і решта їх творінь 00-их, але усе одно була знайдена і з часом стала однією з найулюбленіших. Поряд з абсолютно вбивчим кавером на братній «Вій».

КОМУ ВНИЗ «Танцював Шива» (2002)

Мій улюблений альбом «ВВ» має назву «Хвилі Амура». Незважаючи на те, що головними хіт-локомотивами тут прийнято вважати запальні «День народження» і «Були на селі», особисто я більше вподобав його ліричнішу складову, до якої відношу психоделічні «Таємні сфери» і цей от прото-стоунер.

ВОПЛІ ВІДОПЛЯСОВА «Любов» (2000)

Одного з найхаризматичніших фронтменів в історії української рок-музики звали Андрій Федотов. Божевільний вираз очей миттєво вирізняв цього чолов’ягу з-поміж будь-якої юрби. Він легко міг встругнути найнесподіванішого коника,  миттєво підтвердивши перше фізіономічне враження про себе. При цьому був талановитим від Бога: обираючи улюблений трек з альбому «Чидро», довго вагався між «Колисковою» і тим, який зрештою вибрав. А ще «Перкалабу» якось переграла моя улюблена «ДахаБраха».

ПЕРКАЛАБА «Тікобивиходили» (2009)

Політика зіпсувала дуже багато речей в Україні, при чому речей таких, яких, за визначенням, стосуватися не мала би. З іншого боку, саме на найкон’юктурнішій платівці «Скрябіна» «Озимі люди» знайшлося місце для однієї з найбільш монументальних його балад. Після неї ефір надовго заполонять гламур та пающіє труси…

СКРЯБІН «Шукав свій дім» (2002)

Одні з переможців світового фіналу фестивалю «The Global Battle Of The Bands» у Лондоні свого часу звучали дуже і дуже багатообіцяюче. Янка Козир видавала вокалізи не згірше від містичної грекині Діаманди Галас, музиканти органічно вплітали їх у якийсь просто тобі вурдалацький етно-арт.  Здавалося, група приречена на славу і культовий статус . І, мабуть, так би воно й було. Усюди, лишень не у нашому «химерному краї»…

ОРКЕСТР ЯНКИ КОЗИР «Трави нема» (2009)

Іще одна історія, що не відбулася. Перспективна група з містечка Сміла, на Черкащині влізла в борги, аби належним чином записати та видати свою дебютну платівку «Жало». Матеріал звучав настільки  актуально і по-новаторськи, що сумніватися в його успішності нікому й на думку не спадало. Утім, більшість українців несподівано обрали «Віа Гру» і Вєрку Сердючку…

DAT «Dreams» (2001)

Історія України в самобутньому викладі незабутнього Кузі. Сьогодні ми часто думаємо: «І коли ж усе це нарешті скінчиться»? Він думав вже тоді, але заразом примудрявся не втратити і крихти свого фірмового сарказму. Я таки серйозно вірю, що цей оригінал був на самісінькому світанку Незалежності посланий нам самим Божим Промислом. Спеціально, щоб подарувати українцям власний рок-н-ролл. Тепер же він просто вернувся домів.

БРАТИ ГАДЮКІНИ «Червона фіра» (1991)

Це сьогодні «Гайдамаки» - невід’ємна частина постреволюційного рок-мейнстріму. На початках же вони, шукаючи оптимальний для себе саунд, часто забрідали у найнесподіваніші звукові хащі, де український мелос і ямайське реггі співіснували, мовби з однієї колиски з’явились.

ГАЙДАМАКИ «Богуслав» (2004)

Херсонські рокери виграли конкурс на найякісніший український косплей «Linkin Park» іще у часи, коли американські легенди перебували на самісінькому апогеї актуальності. У ті часи рвані гітарні рифи у супроводі ді-джейського пульта з півоберта заводили мільйони меломанів по всьому світу. Зрештою, навіть в епоху, коли музичні лейбли, здавалося б, остаточно переможені,  форми, співставної  цьому драйвовому еквіваленту музична еволюція так і не винайшла.

РОЛЛІКС «Бий-бий» (2008)

Всеукраїнська популярність скромних житомирських поп-рокерів іще попереду. А тому на стику тисячоліть чимало-хто так і не помітив, як в музичну реальність стрімко увірвалася платівка «Я Є», що згодом виявиться чи не найбільш стильною в історії «Другої ріки». Слухаючи наступний трек, здавалося, що українською раптом заспівав сам Мобі, що на той час як раз ловив всесвітній хайп від своєї епохальної платівки «Play».

ДРУГА РІКА «Там, де ти» (2000)

Найяскравіша сторінка чернівецької музики відколи віддав Богові душу незабутній Володимир Івасюк. Стильний і безмежно бадьорий рок-н-ролл з елементами реггі і ска слугує звукорядом для угарної лірики про кукурузників, депутатів і казна-кого іще. «Гадюкіни» однозначно детектед. Але аж ніяк не у тому примітивному вигляді, в якому сьогодні їх концепцію намагаються юзати корпоративні «дзідзітікі».

ГУЦУЛ КАЛІПСО «Рекет-Гангстера» (2007)

Додаючи у перелік легендарного «Мертвого півня» було би нелогічно обійти увагою їх припанковані виднограї 90-их, передусім «Холодно» і «Франсуа», утім, моєю особистою фавориткою у той час була рефлексивна балада з альбому «IL Testamento», яку Мисько Барбара присвятив багатостраждальній Чеченії… Сьогоднішній Україні вона, як на мене, підходить аж ніяк не менше.

МЕРТВИЙ ПІВЕНЬ «Сестро» (1996)

Потужний склад із скромного містечка Калуш, на Прикарпатті, шкварячи український етно-авангард світового масштабу, у 1991-му однією лівою переміг усіх конкурентів на шляху до гран-прі легендарної «Червоної рути» в Донецьку. Через сім років увійшли в історію ще і як перша група зі Східної Європи, що її випустили на головну сцену угорського фестивалю «Сігет», разом з «Rammstein», «Green Day» та Патті Сміт. Що це їм дало? Тільки й того, що за кордоном стали значно затребуваніші, аніж на Батьківщині.

БРАТИ БЛЮЗУ «Автентичне життя» (1991)

Одержимий внутрішніми демонами Василь Первєрзєв іще років десять тому підривав концертні майданчики по всій Україні не гірше, ніж справжній тринітротолуол, на честь якого отримала назву його группа. Що саме творилося у голові одного з найкультовіших фронтменів української альтернативи, промовисто описує одне з найформатніших його творінь.

ТОЛ «Хто я?» (2004)

Цей атмосферний хард-рок-номер відкриває "Fayno" - найнеодноріднішу платівку в історії «Воплів Відоплясова». Масовій аудиторії вона запам’яталася передусім україно-та франкомовними каверами на «Кіно» і «Гражданскую оборону», що їх до дірок закрутили радістанції. Група суттєво виграла в розкрутці, натомість власному, зовсім не менш цікавому матеріалу тої самої розкрутки дісталося на рівні статистичної дещиці. Як і по-справжньому веселому каверу на "Eagles". 

ВОПЛІ ВІДОПЛЯСОВА «Світ» (2002)

До виходу цього виднограю слово «гайдамаки» в масовій уяві асоціювалося виключно з описаними у «Кобзарі» народними месниками-коліями. Сьогодні видається, що групі з такою назвою логічніше було би почати з пісні про Холодний яр. Утім, у ті сиві часи такі думки в мою голову майже не зазирали:  я мовчки радів появі драйвового номера про землю, частиною якої є також і частина моєї рідної Рівненщини.

ГАЙДАМАКИ «Полісся» (2001)

Найсміливіші новатори вітчизняної музики першої половини минулого десятиліття звернули на себе увагу, додаючи до живого рок-звучання елементи джанглу і брейк-біту. Про групу багато писали просунуті тогочасні журнали «XЗМ» і «Молоко», група успішно гастролювала у Росії та Польщі, подаючи неабиякі надії. Аж поки її не покинув спочатку перший, а згодом і другий вокаліст.

КВАДРАДЖЕСІМА «Урбанаджангла» (2001)

Українська рок-музика 90-00-их житиме в мені як романтичний період, коли молоді зубри від українського року терзалися в пошуках себе, ганяючись не стільки за славою, скільки за чимось по-справжньому самобутнім.  Наступну композицію особисто я класифікую як таку-собі суміш Гоголя і «Pink Floyd». Можливо, це і справді звучить, як маячня, але усе новаторське та оригінальне, на щастя чи на жаль, завжди саме так і звучить.

МАНДРИ «Русалки» (2000)

Термін «автентичний український хіп-хоп» - то, особисто для мене, чомусь, передусім, хорор-колаборація молодого «Танка на майдані Конго» з легендарною Ніною Матвієнко.  У студійній красі його варто оцінювати на платівці «Неформат», 2001 р. На просторах Youtube вдалося віднайти лише історичний виступ харків’ян в ефірі культової російської програми «Антропологія». «Мила.Вій» тут звучить, починаючи з 3 хвилини і 50 секунди.

ТАНОК НА МАЙДАНІ КОНГО «Мила. Вій» (2001)

Остання на сьогодні композиція належить культовому Тарасу Чубаю. Вона увійшла в один з найамбітніших його альбомів під назвою «Світло й сповідь», записаний за участі камерного оркестру «Віртуози Львова». Саме з цією піснею чомусь завжди асоціювався  мій власний персональний Львів, при чому зимової пори. Чому саме? Мабуть, не більше, ніж специфіка особистісного сприйняття.

ПЛАЧ ЄРЕМІЇ «Із янголом на плечі» (2003)